КРОВ ПОЛОНЯНОК



Категории Микола Бажан ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Б'є космогрудий кiнь копитом на припонi. Кипить на днi подовбаних барил Солодке молоко розпалених кобил. Пахiлля пахнуть, дикi та солонi. Войовники так сплять, що смертi не почули б, I нерухомо на землi лежить Узор карбований могутнiх верховiть, Мов левня мускулястий тулуб. Додолу хиляться ряснi кущi багаття, I дим струною в небозвiд зiперсь. Рвучи нитки ялозеного шмаття, Немов квiчена брость, так гнеться повна персть. У добру вiльгiсть, в плiдний пiт Зарошено тiла ясних вкраïнських бранок, I рот розтерзано, i проросте на ранок В дiвочих черевах ïдкий монгольський плiд. Ростуть роки, одвiчний цвiт отав, I в сайдаках сердець зотлiли стрiли згадок, Та кров стару столiттями нащадок У гудзуватих жилах схороняв. I любимо слова, важкi, мов чорний дим Зловiщих ватр, що сяяли татарину, Викохуємо кров тугу i мiцно зварену, I просторiнь — безмежну царину Вiтаєм серцем круглим i простим. ПОЕЗIÏ. Киïв. Книгоспiлка, 1930.
КРОВ ПОЛОНЯНОК